Студенти Правничого коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка вшанували пам’ять українців, убитих Голодомором 1932-33 років

«Згадайте нас – бо ми ж колись жили
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми ж в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно»

       24 листопада 2017 р. студенти І курсу Правничого коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка вшанували пам’ять українців, убитих Голодомором 1932-33 років.
ГОЛОД… Це страшне слово стискає наше серце і щоразу повертає нас у далекі 1932–1933 роки. Скрізь стогін, сльози, біль та смерть. Повсюдно чути: «Дайте хліба!». Важко собі уявити – нація хліборобів помирає від голоду!
За даними Інституту національної пам’яті України у червні 1933 року в Україні від голоду помирали: щохвилини – понад двадцять осіб, щогодини – більш як тисяча чотириста людей, і щодня – тридцять чотири з половиною тисячі українців.
Науковці довели, що у націй, які пережили геноцид голодом на генетичному рівні передається страх голодної смерті, біологічний страх за своє виживання. Голод змінює генотип. Саме тому в українців таке особливе ставлення до хліба та їжі загалом.
Так, українці, давня нація хліборобів, поплатилися за своє бажання бути вільними та можливість скористатися приписами розділу 2 Конституції СРСР 1924 р. та вийти із складу СРСР.
Сьогодні невідома точна цифра загиблих у ті страшні роки, але з точністю можемо сказати, що голодомор 1932–1933 рр. – це злочин геноциду проти Української нації, нації що боролась за свободу.